Пошуки інтелектуальних витоків європейської Реформації XVI століття давно визнано однією з найважливіших справ у дослідженні інтелектуальної історії. Деякі школи історичної інтерпретації схильні були відмовляти Реформації в якомусь релігійному чи інтелектуальному характері, щоби полегшити її аналіз як суто соціального явища. Та попри це, зростає усвідомлення, шо Реформації властивий невилучний інтелектуальний аспект, який потребує і заслуговує на пильну увагу.
Ця книжка доводить, що при докладному аналізі навряд чи є підстави говорити про інтелектуальні витоки Реформації як про єдиний виразний рух, хоч би до якої консолідації ідей дійшло на другому її етапі. Два головні напрямки Реформації - лютеранський і реформатський - мали досить відмінні і самостійні інтелектуальні джерела. З історичного погляду, можна легко продемонструвати, шо вони виникли незалежно один від одного, з теологічного - шо вони постали з різного розуміння характеру і способу інтерпретації засад християнської віри. Цілу європейську Реформацію треба розглядати як наслідок складної і багатогранної низки мікро-Реформацій, кожна з яких спиралася на місцеве розуміння теологічних джерел і методів і чия майбутня взаємодія визначила контури макро-Реформації взагалі.
Як можна пояснити релігійні ідеї першого покоління чільних реформаторів, особливо Лютера і Цвінглі? Які чинники, інтелектуальні й соціальні, покликали їх до життя? Пошук інтелектуальних коренів Реформації вимагає детального аналізу тяглості і перервності між двома епохами в історії думки та ставить перед істориком ідей і теологом надзвичайно важливі питання.