Біблія і логіка

Логіка – потужний інструмент пізнання Божого Слова та Божої волі. Але, як і кожний інструмент, його необхідно використовувати за призначенням: знаючи, коли, де, навіщо і як його застосовувати. Так, наприклад, за допомогою сокири можна і зрубати хату, і розсадити комусь голову, або ж самому травмуватися. Чи не випадало нам зустрічати горе – проповідників, які, вирвавши цитату з контексту, розмахують нею, як дубцем, праворуч і ліворуч, відбиваючи у своїх опонентів будь-який інтерес до живого дослідження? Як же нам правильно користуватися біблійною логікою?  Як це робив Іісус Христос? Приклад ми можемо знайти у тому ж таки Писанні:

«Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його, та й сказали: “Учителю, Мойсей наказав: коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, - і відновить насіння для брата свого. Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. Так само і другий, і третій - аж до сьомого. А по всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрому з сімох вона буде жінкою? Бо всі семеро мали її”» (Матвія 22:23-28).

Саддукеї (або, за сучасними правилами правопису, садукеї) визнавали тільки Закон (П’ятикнижжя Мойсееве), вважаючи писання старозавітних пророків людськими вигадками. Як наслідок, вони не вірили у можливість воскресіння мертвих, яке вперше явно згадується у Писанні тільки у пророцтвах Даниїла (12:2). Намагаючись обґрунтувати свої погляди на воскресіння, вони запропонували Вчителеві задачку як reducio  ad absurdum, доказ від супротивного. Задача при цьому представлена у вигляді ентимеми: теза, яка доводиться, згадана опосередковано, а безглуздість висновку мається на увазі в заданому в кінці риторичному запитанні.У повному вигляді запропоноване ними міркування має такий вигляд:

(1) Семеро мали її за жінку

(2) Всі воскреснуть

---------------------------------------

Вона буде жінкою сімох

Аргумент обґрунтований, але передбачуваний висновок явно неістинний. Відповідно, аргумент містить хибний засновок. Засновок (1) хибним бути не може, оскільки це – умова задачі. Таким чином, самовпевненому провінційному Рабі мимохіть доведеться визнати неспроможність другого засновку, а саме - вчення про воскресіння мертвих.

Як діє в цій ситуації Ісус? Чи Він висміює Своїх опонентів? Чи висловлює зневагу стосовно них? Чи проганяє їх геть? Ні! Він із любов’ю і турботою робить усе можливе, щоб допомогти їм самим подолати їхнє помилкове мислення. Робить Він це у три етапи.

Етап №1 Визнання опор.

Ісус не захищається, Він переходить у наступ. Але починає Він не зі спростування сказаного Його опонентами, а вказує на причину помилки. Який сенс боротися з симптомами хвороби, якщо не поставлено діагнозу? 

«Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили» (Матвія 22:29).

Етап №2 Зруйнування опор

Виявляється, цей аргумент містить ще один засновок (3), не помічений раніше, оскільки він мався на увазі як сам собою зрозумілий:

(1) Семеро мали її за жінку

(2) Всі воскреснуть

(3) У воскресінні женяться й виходять заміж

----------------------------------------------------------------------

Вона буде жінкою сімох

Й оскільки саме цей третій, випущений із міркування засновок аргументу, є хибним, то й висновок виявляється хибним: «Бо в воскресінні не женяться ані заміж не виходять, але як Анголи ті на небі» (Матвія 22:30). Таким чином Учитель опосередковано спростовує запропонований доказ антитези.

   Але доведення неспроможності третього засновку зовсім не становить доказу істинності другого. Адже можуть бути неістинними й обидва? Тому Спаситель на цьому не зупиняється, Він іде далі, прагнучи привести Своїх співрозмовників до прийняття істини, оскільки перемога в суперечні не становить Його вищої мети. Він переходить до прямого доказу тези, виходячи виключно з тих положень, що їх самі опоненти визнають за істинні.

Етап №3 Перехід на поле опонента.

Садукеї, як згадувалося вище, не визнавали жодних писань окрім Мойсеєвого П’ятикнижжя. Ісус приймає виклик садукеїв і погоджується грати за їхніми ж правилами, тобто стверджувати істину тільки на підставі текстів, визнаних опонентами (у цьому разі - Вихід 3:6). Ба більше, Він підносить планку критерію істинності ще вище.
Мойсей – «тільки пророк», давайте звернемося до вищого авторитету, до Самого Бога! «Хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже...» (Матвія 22:316)? Тобто слова «не просто пророка» Мойсея, а Самого Бога!

(1) Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова

(2) Бог не є Богом мертвих, а живих (Матвія 22:32)

Що ж це говорить про воскресіння мертвих? Що «Бог не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть» (Луки 20:38). «Тим то ви помиляєтесь дуже» (Марка 12:27), - підбиває Він підсумок. Ісус звертається за найпереконливішими доказами саме до цієї сфери, яку Його опоненти визнають за істинну.

Як часто в наші дні місіонерські та євангелізаційні зусилля завершуються нічим лише тому, що проповідники говорять про те, що цікаве та значуще для них самих, гордуючи уявленнями та цінностями слухачів! Ми повинні постійно пам’ятати, що наше завдання – рятувати тих, хто гине, а не доводити власну правоту.

Ісус не захищає істину – Він проголошує її. Але робить Він це, виявляючи істину в уявленнях Своїх опонентів та звільнюючи їх від помилкового мислення. Він руйнує їхні хибні уявлення їхніми ж власними істинними переконаннями.

Знайти в переконаннях опонента ту вихідну сферу, з істинністю якої погоджуються обидві сторони, – ось головний елемент місіонерської стратегії Нового Заповіту. Логіка в Писанні слугує рятівним засобом для тих, які заблукали, а не каральним інструментом проти інакодумців.

Сергій Головін «Біблія і логіка»