Пошук авторів
Ягер Хартмут
ID:
7609
Символьний код:
yager-khartmut
Зовнішній код:
9732
Назва:
Ягер Хартмут
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Хартмут
Ягода Міхаляк
ID:
33738
Символьний код:
yagoda-mikhalyak-ua
Зовнішній код:
11344
Назва:
Ягода Міхаляк
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Міхаляк
Яків Креховецький
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
ID:
7610
Символьний код:
yakiv-krekhovetskiy
Зовнішній код:
7289
Назва:
Яків Креховецький
Опис для анонсу:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
Детальний опис:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982 – викладач мистецтва у середніх і народних школах Канади. Член Української спілки образотворчих мистців у Канаді.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Креховецький
Яків Перельман
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
ID:
7611
Символьний код:
yakiv-perelman
Зовнішній код:
6792
Назва:
Яків Перельман
Опис для анонсу:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
Детальний опис:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім «Осип Димов»).
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Перельман
Якоб Арминий
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
ID:
7612
Символьний код:
yakob-arminiy
Зовнішній код:
6827
Назва:
Якоб Арминий
Опис для анонсу:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
Детальний опис:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически сразу по принятии кафедры у него разгорелся теологический спор с Францискусом Гомарусом, который также был профессором богословия в Лейдене, по вопросу о предопределении. После многих и горячих прений в 1608 году в Гааге назначен был религиозный диспут перед Генеральными штатами Голландии и Западной Фрисландии, между Гомарусом и Арминием. Диспут этот так и не привел к соглашению сторон.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Арминий
Якоб Беме
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
ID:
7613
Символьний код:
yakob-beme
Зовнішній код:
7293
Назва:
Якоб Беме
Опис для анонсу:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Детальний опис:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Беме
Якоб Буркхард
ID:
7614
Символьний код:
yakob-burkkhard
Зовнішній код:
7294
Назва:
Якоб Буркхард
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Буркхард
Якоб Штрайт
ID:
7615
Символьний код:
yakob-shtrayt
Зовнішній код:
7295
Назва:
Якоб Штрайт
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Штрайт
Якобус Кулман
ID:
33395
Символьний код:
yakobus-kulman
Зовнішній код:
11223
Назва:
Якобус Кулман
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Кулман
Яков бен Ицхак Ашкенази
ID:
7616
Символьний код:
yakov-ben-itskhak-ashkenazi
Зовнішній код:
7296
Назва:
Яков бен Ицхак Ашкенази
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
бен Ицхак Ашкенази
Яков Берген
ID:
7617
Символьний код:
yakov-bergen
Зовнішній код:
7297
Назва:
Яков Берген
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Берген
Яков Бердичевский
ID:
7618
Символьний код:
yakov-berdichevskiy
Зовнішній код:
7298
Назва:
Яков Бердичевский
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Бердичевский
Яков Брук
ID:
7619
Символьний код:
yakov-bruk
Зовнішній код:
7299
Назва:
Яков Брук
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Брук
Яков Бузинный
ID:
7620
Символьний код:
yakov-buzinnyy
Зовнішній код:
7300
Назва:
Яков Бузинный
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Бузинный
Яков Винс
ID:
7621
Символьний код:
yakov-vins
Зовнішній код:
7301
Назва:
Яков Винс
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Винс
Яков Дик
ID:
7622
Символьний код:
yakov-dik
Зовнішній код:
2388
Назва:
Яков Дик
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Дик
Яков Драчев
ID:
7623
Символьний код:
yakov-drachev
Зовнішній код:
7302
Назва:
Яков Драчев
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Драчев
Яков Крекер
ID:
7624
Символьний код:
yakov-kreker
Зовнішній код:
7303
Назва:
Яков Крекер
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Крекер
Яков Левен
ID:
7625
Символьний код:
yakov-leven
Зовнішній код:
7304
Назва:
Яков Левен
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Левен
Яков Ловри
ID:
7626
Символьний код:
yakov-lovri
Зовнішній код:
7305
Назва:
Яков Ловри
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Ловри
Християнська
книгарня
книгарня
© «Книжкова полиця», 2002 – 2023
Дзвоніть
(097) 880-6379