Пошук авторів

ID: 5347

Символьний код: penni-uorner

Зовнішній код: 4964

Назва: Пенни Уорнер

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Уорнер

ID: 5348

Символьний код: penni-uorner-paula-kelli

Зовнішній код: 4965

Назва: Пенни Уорнер, Паула Келли

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Уорнер, Паула Келли

ID: 5349

Символьний код: penni-frank

Зовнішній код: 4966

Назва: Пенни Франк

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Франк

ID: 5350

Символьний код: penni-frank

Зовнішній код: 6618

Назва: Пенні Франк

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Франк

ID: 5351

Символьний код: per-d-p-reznik

Зовнішній код: 4967

Назва: Пер. Д.П. Резник

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Д.П. Резник

ID: 34486

Символьний код: per-z-angl-o-drobko

Зовнішній код: 13628

Назва: пер. з англ. О. Дробко

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: з англ. О. Дробко

ID: 5352

Символьний код: per-pashchenko-a-m

Зовнішній код: 4968

Назва: пер. Пащенко, А.М.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Пащенко, А.М.

ID: 5353

Символьний код: per-chetverukhina-a-s

Зовнішній код: 4969

Назва: пер. Четверухина А.С.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Четверухина А.С.

ID: 5354

Символьний код: perev-nikolay-pereferkov

Зовнішній код: 4970

Назва: Перев: Николай Переферков

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Николай Переферков

ID: 5357

Символьний код: perevod-grafova-a-e

Зовнішній код: 4973

Назва: Перевод графова А. Э.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: графова А. Э.

ID: 5358

Символьний код: perevod-m-g-selezneva

Зовнішній код: 4974

Назва: Перевод М. Г. Селезнева

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: М. Г. Селезнева

ID: 5359

Символьний код: perevod-manevicha-l-v

Зовнішній код: 4975

Назва: Перевод Маневича Л. В.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Маневича Л. В.

ID: 5360

Символьний код: perevod-rybakovoy-o-a

Зовнішній код: 4976

Назва: Перевод Рыбаковой О.А.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Рыбаковой О.А.

ID: 5361

Символьний код: perevod-selezneva-m-g

Зовнішній код: 4977

Назва: Перевод Селезнева М. Г.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Селезнева М. Г.

ID: 5362

Символьний код: perevod-tishchenko-s-v

Зовнішній код: 4978

Назва: Перевод Тищенко С. В.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Тищенко С. В.

ID: 5363

Символьний код: perevod-are-olman-alina-pozina

Зовнішній код: 4979

Назва: Перевод: Арье Ольман, Алина Позина

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Арье Ольман, Алина Позина

ID: 5364

Символьний код: perevod-tora-pinkhas-gil-zeev-meshkov

Зовнішній код: 4980

Назва: Перевод: Тора Пинхас Гиль, Зеев Мешков

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Тора Пинхас Гиль, Зеев Мешков

ID: 5365

Символьний код: pereklad-derkach-v-l

Зовнішній код: 3326

Назва: переклад Деркач В. Л.

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Деркач В. Л.

ID: 32082

Символьний код: pereklad-ivan-ogi-nko-ua

Зовнішній код: 9898

Назва: переклад Іван Огієнко

Опис для анонсу: Іван Огієнкон народився в містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр Житомирської області) в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім’ї. 1896...

Детальний опис: Іван Огієнкон народився в містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр Житомирської області) в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім’ї. 1896 року закінчив початкову чотирирічну школу в Брусилові. Потімі навчався у Київській військово-фельдшерскій школі. Зі шкільним товаришем по навчанню Юхимом Придворовим (майбутнім російським поетом Дем’яном Бєдним) редагував рукописний місячник «Моя библиотека». Після закінчення 1900 повного фельдшерського курсу, за направленням комісії працював у Київському військовому шпиталі. У 1909 закінчив Київський університет св. Володимира, де відвідував філологічний семінар професора Володимира Перетца. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. Від 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури. Належав до Української Партії Соціалістів-Федералістів. У 1917–1918 відіграв значну роль в українізації вищих навчальних закладів і шкільництва. Доктор філософії (1931; університет Брно, Чехословаччина, за працю: «Українська літературна мова 16 ст. і Крехівський Апостол 1560 р.»). Від 1918 — професор кафедри історії української культури Київського Українського Державного Університету. 14 січня 1918 Огієнко виступив на Всеукраїнському Церковному Соборі у Києві з доповіддю «Відродження Української Церкви», в якій аргументовано довів право Української церкви на самостійне існуванн Улітку 1918 виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету (урочисто відкрито 22 жовтня 1918). Огієнко читає в університеті курс лекцій «Українська культура», за якими видає у 1918 році книгу. 5 січня 1919 Огієнка призначено міністром освіти УНР, працював в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. 17 січня як міністр освіти ухвалив для шкільного вжитку в усій Україні правила українського правопису; 30 січня видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою. 7 та 8 лютого у Вінниці видав накази, за якими у школах, що підлягали міністерству, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися виключно українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені на українські. 15 вересня 1919–1920 — міністр віросповідань УНР в урядах Ісаака Мазепи та В’ячеслава Прокоповича. Першими справами в уряді були вимоги до єпископів — щоби Євангеліє читалося українською мовою; проповіді виголошувалися державною мовою, служби Божі, читання та співи у церквах відправлялись за українською вимовою; висвячувались й призначалися на церковні посади у духовному відомстві ті особи, які знають українську мову. Міністр визначав місячний термін для прийняття української вимови, зазначив: особи, що не виконають наказу, позбавляться своїх посад та будуть притягнені до судової відповідальності. З ініціативи Огієнка 8 жовтня в Кам’янці-Подільському засновано курси української мови для священиків, дияконів, дяків та регентів Від 16 листопада 1919, після від’їзду Директорії УНР з Кам’янця-Подільського, Огієнко став головноуповноваженим уряду. Захоплення Кам’янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920) змусило Огієнка емігрувати до Польщі. Справа життя Івана Огієнка (працював 1936–1955) — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу. У травні 1937 у Львові виходить «Новий Заповіт», що був лише частиною головної праці всього життя вченого — перекладу Біблії на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів. Поставив перед собою завдання: перекласти Біблію на сучасну українську мову, якомога точніше передавши зміст оригіналу. Британське Біблійне товариство уклало з перекладачем договір про видання книги. Огієнко працював над перекладом з 1931 по 1938, але й багато пізніше він удосконалював текст Біблії для нових видань. В 1942 був опублікований «Новий Заповіт і Псалтир». Повністю фундаментальний переклад (який включає і неканонічні книги) «Біблії або книг св. Письма старого і Нового Заповіту» вийшов у Лондоні в 1962 на 1529 сторінках. В 1995 в Україні заснована премія імені Івана Огієнка. У 2002 частину архіву митрополита Іларіона передано Україні канадською владою. Помер митрополит у м. Вінніпег; похований на православній секції Меморіального парку «Ґлен Іден».

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Іван Огієнко

ID: 5366

Символьний код: pereklad-ivana-ogi-nka-ua

Зовнішній код: 9264

Назва: переклад Івана Огієнка

Опис для анонсу: Іван Огієнкон народився в містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр Житомирської області) в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім’ї. 1896...

Детальний опис: Іван Огієнкон народився в містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр Житомирської області) в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім’ї. 1896 року закінчив початкову чотирирічну школу в Брусилові. Потімі навчався у Київській військово-фельдшерскій школі. Зі шкільним товаришем по навчанню Юхимом Придворовим (майбутнім російським поетом Дем’яном Бєдним) редагував рукописний місячник «Моя библиотека». Після закінчення 1900 повного фельдшерського курсу, за направленням комісії працював у Київському військовому шпиталі. У 1909 закінчив Київський університет св. Володимира, де відвідував філологічний семінар професора Володимира Перетца. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. Від 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури. Належав до Української Партії Соціалістів-Федералістів. У 1917–1918 відіграв значну роль в українізації вищих навчальних закладів і шкільництва. Доктор філософії (1931; університет Брно, Чехословаччина, за працю: «Українська літературна мова 16 ст. і Крехівський Апостол 1560 р.»). Від 1918 — професор кафедри історії української культури Київського Українського Державного Університету. 14 січня 1918 Огієнко виступив на Всеукраїнському Церковному Соборі у Києві з доповіддю «Відродження Української Церкви», в якій аргументовано довів право Української церкви на самостійне існуванн Улітку 1918 виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету (урочисто відкрито 22 жовтня 1918). Огієнко читає в університеті курс лекцій «Українська культура», за якими видає у 1918 році книгу. 5 січня 1919 Огієнка призначено міністром освіти УНР, працював в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. 17 січня як міністр освіти ухвалив для шкільного вжитку в усій Україні правила українського правопису; 30 січня видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою. 7 та 8 лютого у Вінниці видав накази, за якими у школах, що підлягали міністерству, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися виключно українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені на українські. 15 вересня 1919–1920 — міністр віросповідань УНР в урядах Ісаака Мазепи та В’ячеслава Прокоповича. Першими справами в уряді були вимоги до єпископів — щоби Євангеліє читалося українською мовою; проповіді виголошувалися державною мовою, служби Божі, читання та співи у церквах відправлялись за українською вимовою; висвячувались й призначалися на церковні посади у духовному відомстві ті особи, які знають українську мову. Міністр визначав місячний термін для прийняття української вимови, зазначив: особи, що не виконають наказу, позбавляться своїх посад та будуть притягнені до судової відповідальності. З ініціативи Огієнка 8 жовтня в Кам’янці-Подільському засновано курси української мови для священиків, дияконів, дяків та регентів Від 16 листопада 1919, після від’їзду Директорії УНР з Кам’янця-Подільського, Огієнко став головноуповноваженим уряду. Захоплення Кам’янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920) змусило Огієнка емігрувати до Польщі. Справа життя Івана Огієнка (працював 1936–1955) — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу. У травні 1937 у Львові виходить «Новий Заповіт», що був лише частиною головної праці всього життя вченого — перекладу Біблії на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів. Поставив перед собою завдання: перекласти Біблію на сучасну українську мову, якомога точніше передавши зміст оригіналу. Британське Біблійне товариство уклало з перекладачем договір про видання книги. Огієнко працював над перекладом з 1931 по 1938, але й багато пізніше він удосконалював текст Біблії для нових видань. В 1942 був опублікований «Новий Заповіт і Псалтир». Повністю фундаментальний переклад (який включає і неканонічні книги) «Біблії або книг св. Письма старого і Нового Заповіту» вийшов у Лондоні в 1962 на 1529 сторінках. В 1995 в Україні заснована премія імені Івана Огієнка. У 2002 частину архіву митрополита Іларіона передано Україні канадською владою. Помер митрополит у м. Вінніпег; похований на православній секції Меморіального парку «Ґлен Іден».

ID інформаційного блоку: 4

Символьний код інформаційного блока: autors

Назва інформаційного блоку: Авторы

Зовнішній код інформаційного блоку: autors

Призвище: Івана Огієнка