Анрі де Любак

Анрі-Марі-Жозеф-Соньєр де Любак (Henri-Marie de Lubac, SJ, 1896-1991) народився у французькому містечку Камбре. Його дитинство та юність минули в Ліоні. У 17-річному віці Анрі вступає до ордену єзуїтів. Після тяжкого поранення, яке він отримав у роки Першої світової війни, де Любак виїздить до Англії, де в навчальних закладах ордену протягом шести років отримує глибоку богословську освіту. Сфера його інтересів також поширюється на літературу, філософію, історію. У 1927 році А. де Любака було рукопокладено у священики, а наступного року він отримав ступінь доктора в Понтифікальному Григоріанському університеті в Римі. Повернувшись до Ліону у 1929 році, Анрі де Любак розпочинає кар’єру викладача фундаментального богослов’я на єзуїтському теологічному факультеті, через рік він тут створює й очолює кафедру історії релігії. Любак стає провідним представником ”нової теології”, течії в католицизмі, яка була започаткована у Франції в сорокові роки ХХ століття. Її прибічники закликали  повернутися до джерел богословської науки - Святого Письма, творам отців церкви. Зі своїм відомим учнем Ж. Данієлу в 1940 році Анрі де Любак започатковує серію ”Християнські джерела”, в межах якої видавалися твори церковних письменників, і з 1947 до 1950 рр. очолює журнал ”Дослідження з релігійних наук”. Історичний підхід, який використовував учений, ставив під сумнів наявну неосхоластичну теологію Римської церкви, що природно викликало невдоволення Ватикану. У 1950 році керівництво ордену за прямою вказівкою римського папи відсторонило А. де Любака від викладацької діяльності. Але де Любак не полишав своєї плідної дослідницької роботи з біблійної екзегетики, еклесіології, атеїзму, буддизму тощо. Поступово його позиції в церкві були відновлені. У 1959 році Анрі де Любака вибирають членом Католицького інституту (Париж) та повертають право викладання. З 1960 року розпочинається активна адміністративна діяльність А. де Любака. Папа Йоанн ХХІІІ призначає його консультантом підготовчої комісії Другого Ватиканського собору (1962-1965 рр.), надалі як богослов-експерт де Любак буде брати участь у всіх засіданнях цього екуменічного собору. З 1969 до 1974 року А. де Любак працює консультантом міжнародної богословської комісії. Високо оцінюючи роботу вченого, папа Йоанн Павло ІІ у 1983 році зводить його у сан кардинала римської католицької церкви. Анрі де Любак помер 4 вересня 1991 року в Парижі і був похований у гробниці ордена єзуїтів на цвинтарі Вожирар.