Ми живемо у світі, який постійно звинувачує підлітків у лінощах, егоїзмі та байдужості до потреб інших, тому історії про таких людей, як Кессі, діють як бальзам на душу. Кессі була особливою, оскільки кожен із нас особливий по-своєму. Однак вона не була унікальною своєму бажанні знайти відповіді на питання: "Хто я?", "Чи Бог любить мене й знає, що зі мною відбувається?", "Чи може моє життя вплинути на життя інших?"
Так, Кессі, твоє коротке життя багато що змінило. Ти усвідомила, що ми щоденно стоїмо перед вибором, і з виборів, які робимо, складаємо ми самі. Твердість віри в Бога, яку ти продемонструвала, не виникла з нічого, вона була збудована з рішень, які ти приймала протягом свого щоденного життя…
- Ти віриш у Бога?
- Так!...
Кессі не змогла б дати відповідь на це запитання, якби сотні разів ще до цієї злощасної події вона не ставила його собі й з упевненістю не відповідала на нього. Це коротке "так!" ішло з глибини її серця та розуму, з глибини її душі, й було воно таким глибоким, що Кессі змогла сказати це "так!" навіть під загрозою смерті.
Думаю, що Кессі не хотіла б носити тавро "героя віри". Безліч сучасних підлітків по всьому світі так само відповіли б на це запитання, незважаючи на негативний вплив друзів, які намагаються відірвати їх від того, що, як вони відчувають у глибині своєї душі, є істиною. І хоч Кессі була мало схожа на героя віри, її життя та смерть і її "так!" ще довго пам?ятатимуть учні школи "Колумбайн" і кожен, хто прочитав цю книжку про її коротке життя.
Чи віримо ми в Бога? Так, Кессі.