Історична відповідальність в часи випробувань: етика Бонгьоффера в умовах Третього Рейху
«Великий маскарад зла зруйнував наші етичні концепції» (Дітріх Бонгьоффер)
«Майже весь світ виступив із звинуваченням проти Німеччини і проти німців» (Карл Ясперс)
Київське видавництво «Книгоноша» презентувало український переклад книги відомого американського журналіста Еріка Метаксаса «Бонгьоффер: пастор, мученик, пророк, змовник — праведник проти Третього Рейху».
Чому варто почати з Гайдеггера
Кажуть, що відомий німецький мислитель Мартін Гайдеггер якось почав одну зі своїх лекцій по Аристотелю такими словами: «Аристотель народився, працював та помер. Тепер давайте розглянемо його ідеї». Цим самим він намагався сказати, що біографія того чи іншого інтелектуала не стосується його філософії. Тому, хто бажає зрозуміти автора, потрібно вивчати лише його теорії, тези, сентенції. Шукати ключ до творчості автора в його біографії, на думку Гайдеггера, не принесе бажаних результатів. Чому, коли перед нами лежить біографія Дітріха Бонгьоффера, я згадую Мартіна Гайдеггера? Мабуть тому, щоб відштовхуючись від протилежного (життєвого) досвіду (Гайдеггера), показати ким був німецький пастор (Бонгьоффер), про якого йде мова в книзі. Отже, декілька слів про Гайдеггера.
«Чорні зошити» Гайдеггера
Кілька років тому світ побачили так звані «Чорні зошити» Гайдеггера, які містяться в 94–96 томах зібрання робіт автора. В них, зокрема, можна знайти, його націонал-соціалістичні погляди та антисемітські висловлювання в часи фрайбургського ректорства філософа в 1933–1934. Цікавим є те, що за заповітом Гайдеггера ці зошити, які насправді були чимось на кшталт філософських щоденників, мали бути опубліковані тільки після завершення публікації всіх його творів. Саме тому, зошити були опубліковані лише через сорок років після смерті автора і стали сенсацією в інтелектуальному світі. Восени 1932 року Гайдеггер писав так: «Націонал-соціалізм може займати дуже гарно виокремлені позиції і тим самим сприяти формуванню нового базового відношення до Буття», «колосальним досвідом і щастям є те, що фюрер пробудив нову дійсність, що додала нашому мисленню правильний напрямок і ударну міць». «Потрібно включатися», — писав в цей період Гайдеггер до Ясперса, маючи на увазі рішення про приєднання до націонал-соціалістської реальності.
Геній і злочин у добу нацизму
Про що це говорить? Мабуть, про те, що можна бути генієм в сфері філософської рефлексії, але, водночас триматися злочинних політичних суджень і підтримувати режим, який в майбутньому буде засуджений за масові злочини проти людства. Так наприклад, Мірча Еліаде писав на захист фашистської організації «Залізна Гвардія» (рум. Garda de Fier). Карл Густав Юнг з 1933 по 1939 рік видавав «Журнал з психотерапії та суміжних галузей» («Zentralblatt für Psychotherapie und ihre Grenzgebiete»), який підтримував національну і внутрішню політику нацистів по очищенню раси, а в одному з його номерів було надруковано заяву, яка вимагала від членів товариства ретельно вивчити «Mein Kampf». Після поразки Гітлера, підтримка нацизму багатьма пояснювалася вимогами часу. До речі, Юнг ніколи не був засуджений за свою діяльність і на відміну від Гайдеггера не був відсторонений від викладання в університеті (з 1946 по 1951 рік). Сучасні критики Гайдеггера доходять висновку, що, якщо його політична думка була помилковою, то помилковим було і його філософське мислення. Гайдеггер позиціонував себе мислителем, який вірно прочитав голос буття, але в сфері політичного, він оступається. Його націонал-соціалістичне минуле відгукується йому, а всі наступні покоління будуть постійно робити вибір між Гайдеггером екзистенціалістом та Гайдеггером антисемітом.
Вчинок важливіший за текст
Повернемося до біографії Бонгьоффера, подивимося на його життя. Про Бонгьоффера не можна сказати так, як Гайдеггер сказав про Аристотеля. Представник німецької теології відомий нам навіть не стільки за своїми текстами (ідеями), скільки за своїми вчинками. Хто сьогодні може докладно розповісти про безрелігійне християнство Бонгьоффера, хто зможе пояснити його думки про світ, що подорослішав, в якому діє принцип «etsi Deus non daretur» (навіть якщо Бог не існує). А ось про його протистояння Гітлеру пам'ятають всі. Його останні слова «ось і кінець, який стане для мене початком життя», цитують навіть ті, хто ніколи не відкривав «Ціну учнівства» або «Супротив та покірність».
Велике рішення повернутися до Німеччини
Як і Гайдеггер, Бонгьоффер не тікав з Німеччини. В розділі «Велике рішення» Метаксас описує вибір, який приймає молодий лютеранський пастор після місячного перебування в Нью-Йорку, а саме – повернутися до Берліну, щоб розділити трагічну долю свого народу. «Хіба не настав час відмовитися служити уряду, який вів країну просто до війни?» Гайдеггер міцно тримався за свій партійний квиток за номером 312589, який дозволяв йому бути ректором Фрайбургського університету. Згодом Бонгьоффер став учасником антигітлерівської змови. Він давно знав, що його можуть заарештувати, а може й убити, але змирився зі своєю долею.
Бонгьоффер і веберівська етика відповідальності
Цей молодий німецький пастор вважав, що поклик теолога не тільки в тому, щоб віддати свій розум Богу, Творець вимагає всього нашого тіла. «Треба пожертвувати собою заради Божих цілей, навіть якщо це може призвести до моральної помилки». Між «етикою відповідальності» та «етикою переконань», що лежать в основі головних вимог до інтелектуалів за Максом Вебером, Бонгьоффер обирає етику відповідальності. Жодна етика в світі, пише Вебер, не обходить той факт, що досягнення «благих» цілей в безлічі випадків пов'язано з необхідністю змиритися з використанням морально сумнівних або щонайменше небезпечних засобів, і з можливістю або навіть ймовірністю бридких побічних наслідків; і жодна етика у світі не може сказати: коли і в якому обсязі етично позитивна мета «освячує» етично небезпечні засоби.
Бонгьоффер читає Гайдеггера
В своїй другій (пост-докторській) дисертації під назвою «Буття та дія» (Akt und Sein), яку Бонгьоффер пише в 1929–1930 роках, він зауважує, що тема співвідношення буття та дії є найактуальнішою для його сучасників. На початку першого розділу він наводить список авторів, які займаються цією проблематикою. Серед них є і Гайдеггер. Останній був вже відомий своєю роботою «Буття та час» (1927) в якій проводить онтологічно-феноменологічний аналіз «Dasein» в екзистенційних термінах.
Віра як дія
Бонгьоффер ніколи не був просто кабінетною людиною. Він не розглядав вірування як богословські абстракції, які ніяк не пов'язані з проблемами реального світу. Він навіть визначав християнське життя як «активну дію», його «віра збігалася з думками, а справи з вірою», а сам він був «людиною, яка здавалася іншим цілісною; людиною, яка знає, у що вірить, і робить те, у що вірить».
Етика в часи, коли зло називають добром
В путівнику по Бонгьофферу Джоел Лоуренс (Joel Lawrence) пише про вибір, з яким зіштовхнувся цей німецький пастор. Вибір полягав у наступній дилемі — як можна слідувати за Христом в часи правління одного з найбільш брутальних політичних режимів людської історії? Що значить слово «етика» в таку епоху? Як зрозуміти, що значить жити етично в часи, коли правильне називається не правильним, а не правильне – правильним? Свою книжку по етиці, Бонгьоффер починає з того, що вказує на основне питання етики. Це питання полягає не в тому, «як я можу стати добрим?» або «як я можу вчиняти добре?», а в абсолютно іншому — «в чому є воля Божа?» Це питання веде до підходу в етиці, де основними є не принципи та закони, а саме принципи відповідальності за інших людей. Відповідальне життя для Бонгьоффера — це життя у відповідності до оточуючої тебе дійсності. Нескінченне занурення в себе та рефлексія, яка притаманна діалектичній теології, здавалась йому недоречним в епоху тотальної кризи, яка поставила під сумнів весь хід людської історії та її глибинні моральні засади.
Слово проти вождя і ціна відповідальності
В 1933 році він виступає на радіо з темою «Вождь і людина молодого покоління», в якому декларує: «Якщо вождь перетворюється на ідола, він стає звідником та злочинно впливає на тих, хто йде за ним». Виступ обірвали в ефірі, а згодом Бонгьоффер отримав заборону на публічні виступи. В 1936 році нацистська влада позбавила Бонгьоффера права на викладання в університеті, звільнивши його. На початку 1940-х років — він людина без «визначеного роду діяльності», яка не може легально виступати, друкуватися та викладати. Відповідальність, напише Бонгьоффер в начерках до своєї майбутньої «Етики» (яка так і залишилась незакінченою), існує лише в доскональній віддачі власного життя іншим людям. Лише самовіддана людина живе відповідально, і лише самовіддана — живе.
Чи може велика думка піти назустріч злочину?
Отже, читаючи біографію Бонгьоффера, кожен нехай сам робить висновок відносно того чи пов'язані моральні вчинки того чи іншого філософа (як і теолога) з його інтелектуальною діяльністю. Французький філософ Жан-Франсуа Ліотар в своїй роботі «Гайдеггер та євреї», зауважує, що найбільшою проблемою фрайбурзького ректора була не підтримка націонал-соціалізму, а мовчання відносно знищення євреїв. Я не буду тут давати оцінку відомій тезі про Гайдеггера: «якщо великий філософ, то не нацист, якщо нацист, не великий філософ», але все ж таки закінчу питанням, на яке потрібно постійно давати собі відповідь — а чи дійсно велика думка може піти назустріч великому злочину? Ліотар каже, що не потрібно змішувати, поєднуючи в одне ціле думку Гайдеггера з його «політичними» діями, а також з тим суспільно-історичним контекстом, в якому вона розвивалася. Тут можна припустити, що будь яка думка виходить за межі своїх контекстів.
Хто встоїть?
Але що б ми не думали, давайте пам'ятати те, як мислив Бонгьоффер — не просто десь там, а саме посеред нашого життя ставиться і вирішується питання про благо. «Хто встоїть? — пише він. — Не той, чия остання інстанція — розум, принципи, совість, свобода і порядність, а той, хто готовий всім цим пожертвувати, коли він, зберігаючи віру і спираючись тільки на зв'язок з Богом, чує поклик до справи, відповідально прислуховується до нього. Це той, кому властива відповідальність, і чиє життя — відповідь на питання і поклик Бога». Саме головне питання, яке ставить Бонгьоффер своїм життям — де ж сьогодні, ці люди?
