Шевченкова криниця

Роздуми про Бога із творів Тараса Шевченка:

Пребезумний в серці скаже,

Що Бога немає [...]

(«Давидові псалми. 52», рр. 85-86; 19.XII 1845, В’юнище)

***

Все од Бога!

Од Бога все! А сам нічого Дурний не вдіє чоловік!

(«Варнак», рр. 14-16; 1-У 1848, Орська фортеця)

***

Ми віруєм Твоїй силі І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І Тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки.

(«Кавказ», рр. 30-35; 18.XI 1845, Переяслав)

***

Господь любить свої люди,

Любить, не оставить,

Дожидає, поки правда Перед ними стане.

(«Давидові псалми. 93», рр. 177-180; 19.ХП 1845, В’юнище)

***

Колись Бог нам верне волю,

Розіб’є неволю.

(«Давидові псалми. 52», рр. 103-104; 19.XII 1845, В’юнище)

***

Мені Господь пристанище,

Заступником буде [... ]

(«Давидові псалми. 93», рр. 195-196; 19.ХП 1845, В’юнище)

***

  Милосердный Бог — моя нетленная надежда. («Щоденник»; 14. VII 1957, Новопетровське укріплення)

***

 Встань же, Боже, суди землю I судей лукавих.

На всім світі Твоя правда.

I воля, і слава.

(«Давидові псалми. 81», рр. 145-148; 19.ХП 1845, В’юнище)

***

Небесний Царю! Суд Твій всуе,

I всуе царствіє Твое.

(«Єретик», рр. 94-95; 10.X 1845, Мар’їнське /  22.ХІ 1845, Переяслав)

***

 ...Не нам Твої діла

Судить, о Боже наш великий!

(«Варнак», рр. 79-80; 1-У 1848, Орська фортеця)

***

Не мені,

Великий Господи, простому,

Судить великіє діла

Твоєї волі. Люта зла Не дієш без вини нікому.

(«Єретик», рр. 173-176; 10.X 1845, Мар’їнське / 22.XI 1845, Переяслав)

***

 Не нам на прю з Тобою стати!

Не нам діла Твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами.

(«Кавказ», рр. 19-24; 18.XI 1845, Переяслав)

***

Тойді вже сходила зоря Над Віфлеємом. Правди слово,

Святої правди і любові

Зоря всесвітняя зійшла!

І мир і радость принесла На землю людям.

(«Неофіти», рр. 124-129; 8.XII 1857, Нижній Новгород)

***

Слава вам,

Убогим людям, чабанам,

Що привітали, заховали І нам Спасителя спасли Од Ірода.

(«Марія», рр. 395-399; 11.XI 1859, С.-Петербург)

***

 Слово встало,

І слово правди понесли По всій невольничій землі Твої апостоли святії.

(«Неофіти», рр. 138-141; 8.XII 1857, Нижній Новгород)

***

за ЩО

Його, святого, мордували [...]

Чи не за те, що й ми тепер (Сам себе питаю)

Отакими злодіями Тюрми начиняєм,

Як і Син отой Марії?

(«Неофіти», рр. 48-49; Інші редакції: с. 487 між рр. 60-61; 8.XII 1857, Нижній Новгород)

***

Единственная отрада моя в настоящее время — это Евангелие. Я читаю ее без изу­чения, ежедневно и ежечасно. Прежде ког­да-то думал я анализировать сердце матери по жизни святой Марии, непорочной Мате­ри Христовой, но теперь и это мне будет в преступление.

(Листи. 43. До В. М. Рєпніної; 1.1 1850, Оренбург)

***

Новый Завет я читаю с благоговейным тре­петом. Вследствие этого чтения во мне роди­лась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы, Матери Спасителя. И дру­гая, написать картину распятого Сына ее.

(Листи. 46. До В. М. Рєпніної; 7.III 1850, Оренбург)

***

Не погасай, мое светило!

Туман душевный разгоняй, Живи меня Твоею силой,

И путь тернистый, путь унылый.

Купити книжку «Шевченкова криниця»