Пошук авторів
Юрій Поляківський
ID:
7605
Символьний код:
yuriy-polyakivskiy-ua
Зовнішній код:
7283
Назва:
Юрій Поляківський
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Поляківський
Юрій Попченко
Юрій Попченко народився в м. Києві в родині віруючих батьків. У віці 15 років він прийняв Христа своїм особистим Спасителем під час святкування 1000-ліття хрещення Русі в церкві ЄХБ міста Києва по вул. Пухова, куди з батьками ходив з дитинства. Через...
ID:
5372
Символьний код:
yuriy-popchenko-ua
Зовнішній код:
9626
Назва:
Юрій Попченко
Опис для анонсу:
Юрій Попченко народився в м. Києві в родині віруючих батьків. У віці 15 років він прийняв Христа своїм особистим Спасителем під час святкування 1000-ліття хрещення Русі в церкві ЄХБ міста Києва по вул. Пухова, куди з батьками ходив з дитинства. Через...
Детальний опис:
Юрій Попченко народився в м. Києві в родині віруючих батьків. У віці 15 років він прийняв Христа своїм особистим Спасителем під час святкування 1000-ліття хрещення Русі в церкві ЄХБ міста Києва по вул. Пухова, куди з батьками ходив з дитинства. Через три місяці він прийняв водне хрещення. Ще до покаяння він грав на скрипці в церковному оркестрі, а скоро після покаяння активно включився в інші види служіння: проповідь, навчання дітей в недільній школі, керування молодіжною групою, відвідування хворих, сільських церков без проповідників тощо.
У 1997 році Юрія запросили взяти участь у п’ятимісячному євангелізаційному проекті разом з групою молоді з Америки. Саме під час цього проекту, проводячи євангелізації по селах, Юрій відчув гостру потребу в новому перекладі Біблії українською мовою. Після зібрань люди часто просили українську Біблію, та йому не було чого запропонувати, бо існуючі українські переклади були незадовільними, перш за все з мовної точки зору. Юрієм оволоділо непереборне бажання якось зарадити цій проблемі, і скоро він отримав від Господа впевненість, що Він кличе його перекласти Біблію на українську мову.
Юрій усвідомлював, що для роботи над перекладом Біблії необхідно опанувати грецьку, єврейську та арамейську мови. Тому в 1998 він вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка на відділення класичної філології, спеціалізуючись на грецькій, латинській і українській мовах та літературах. Під час навчання Юрій писав свої курсові та дипломну роботи на теми, пов’язані з перекладом Нового Завіту («Фразеологізми Нового Завіту», «Формування, функціонування та переклад термінів Нового Завіту»). В 2003 році він закінчив навчання, отримавши диплом магістра класичної та української філології з відзнакою. Після закінчення навчання Юрій з Божою допомогою переклав Євангеліє від Іоана, яке вже двічі виходило друком.
Оскільки єврейська та арамейська мови в Україні на університетському рівні не викладаються, у 2004 році Юрій разом з родиною переїхав у Москву і вступив у Російський державний гуманітарний університет на відділення сходознавства, спеціалізуючись на єврейській та арамейській мовах. Під час навчання за програмою другої вищої освіти, в курсі єврейської та арамейської мов він перекладав на російську численні уривки із Старого Завіту. Крім єврейської та арамейської, університетська програма включала інші семітські мови, такі як сирійська, арабська, аккадська, угаритська, фінікійська, ефіопська, та декілька інших. Крім давніх мов Юрій вільно володіє англійською, зі словником – німецькою.
Під час євангелізаційного проекту в 1997 році, Юрій познайомився з Венді, своєю майбутньою дружиною, з якою він і одружився у вересні 2000 року. Бог благословив їх чотирма синами: Сашком, Юрком, Андрієм і Матвієм.
Після закінчення навчання в Москві, у 2007 році Юрій разом з родиною повернувся в Київ, де поновив роботу над перекладом Біблії. Разом з ним працює колектив помічників. Наразі перекладено Новий Завіт, а також дві книги Старого Завіту. У 2011 році вийшло друком Євангеліє від Марка і проведене опитування. Результати опитування виявилися дуже втішними: 98% учасників опитування переклад сподобався повністю або частково. У 2014 році для потреб благовістя були надруковані однією книжечкою Євангелія від Марка та Іоана. У 2017 році вийшло друком пробне видання усього Нового Завіту, яке було поширене серед проповідників і пасторів для отримання зауважень і побажань. Зараз триває робота над редагуванням пробного видання і підготовки його до остаточного видання.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Попченко
Юрій Федорів
ID:
7606
Символьний код:
yuriy-fedoriv-ua
Зовнішній код:
7284
Назва:
Юрій Федорів
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Федорів
Юст Мюллер-Бон
ID:
7607
Символьний код:
yust-myuller-bon
Зовнішній код:
4466
Назва:
Юст Мюллер-Бон
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Мюллер-Бон
Я. Донкани
ID:
2859
Символьний код:
ya-donkani
Зовнішній код:
2490
Назва:
Я. Донкани
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Донкани
Я. Стасинг
ID:
34076
Символьний код:
ya-stasing
Зовнішній код:
13458
Назва:
Я. Стасинг
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Стасинг
Яап Дилеман
ID:
7608
Символьний код:
yaap-dileman
Зовнішній код:
7291
Назва:
Яап Дилеман
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Дилеман
Ягер Хартмут
ID:
7609
Символьний код:
yager-khartmut
Зовнішній код:
9732
Назва:
Ягер Хартмут
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Хартмут
Ягода Міхаляк
ID:
33738
Символьний код:
yagoda-mikhalyak-ua
Зовнішній код:
11344
Назва:
Ягода Міхаляк
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Міхаляк
Яків Крекер
ID:
7624
Символьний код:
yakiv-kreker-ua
Зовнішній код:
7303
Назва:
Яків Крекер
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Крекер
Яків Креховецький
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
ID:
7610
Символьний код:
yakiv-krekhovetskiy-ua
Зовнішній код:
7289
Назва:
Яків Креховецький
Опис для анонсу:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
Детальний опис:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982 – викладач мистецтва у середніх і народних школах Канади. Член Української спілки образотворчих мистців у Канаді.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Креховецький
Яків Перельман
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
ID:
7611
Символьний код:
yakiv-perelman-ua
Зовнішній код:
6792
Назва:
Яків Перельман
Опис для анонсу:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
Детальний опис:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім «Осип Димов»).
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Перельман
Якоб Арминий
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
ID:
7612
Символьний код:
yakob-arminiy
Зовнішній код:
6827
Назва:
Якоб Арминий
Опис для анонсу:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
Детальний опис:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически сразу по принятии кафедры у него разгорелся теологический спор с Францискусом Гомарусом, который также был профессором богословия в Лейдене, по вопросу о предопределении. После многих и горячих прений в 1608 году в Гааге назначен был религиозный диспут перед Генеральными штатами Голландии и Западной Фрисландии, между Гомарусом и Арминием. Диспут этот так и не привел к соглашению сторон.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Арминий
Якоб Беме
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
ID:
7613
Символьний код:
yakob-beme
Зовнішній код:
7293
Назва:
Якоб Беме
Опис для анонсу:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Детальний опис:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Беме
Якоб Буркхард
ID:
7614
Символьний код:
yakob-burkkhard
Зовнішній код:
7294
Назва:
Якоб Буркхард
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Буркхард
Якоб Штрайт
ID:
7615
Символьний код:
yakob-shtrayt
Зовнішній код:
7295
Назва:
Якоб Штрайт
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Штрайт
Якобус Кулман
ID:
33395
Символьний код:
yakobus-kulman
Зовнішній код:
11223
Назва:
Якобус Кулман
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Кулман
Яков бен Ицхак Ашкенази
ID:
7616
Символьний код:
yakov-ben-itskhak-ashkenazi
Зовнішній код:
7296
Назва:
Яков бен Ицхак Ашкенази
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
бен Ицхак Ашкенази
Яков Берген
ID:
7617
Символьний код:
yakov-bergen
Зовнішній код:
7297
Назва:
Яков Берген
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Берген
Яков Бердичевский
ID:
7618
Символьний код:
yakov-berdichevskiy
Зовнішній код:
7298
Назва:
Яков Бердичевский
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Бердичевский
