У цій збірці есеїв, об’єднаних навколо теми громадянства, Зербі звертається до соціальних та політичних питань у посланнях апостола Павла, роблячи внесок у християнське політичне богослов’я. Самостійні розділи торкаються різних вимірів Павлового бачення буття та діяльності нової месіанської спільноти Ісуса, альтернативного транснаціонального теополітичного утворення.

Частина під назвою «Відданість» включає есеї, присвячені власному соціально-політичному самовизначенню та суспільним зобов’язанням Павла, поняттям приналежності та відданості Ісусові як Цареві та Господу, а також порушує тему політики богослужіння як проголошення хвали.

Частина, що охоплює тему «Взаємність», досліджує такі теми, як розмаїття та єдність політичного тіла Месії, візія майбутнього Павлової надії на всеохопну нову месіанську спільноту, економічна теорія та практика Павла, його погляди на патріархат і на рабство.

Частина «Безпека» оцінює функцію Павлових військових метафор у застосуванні до царства Божого, Павлову етику немстивості та миру й потенцію насильства, закладену у власних творах Павла.

Частина «Подібності» заперечує традиційне уявлення, згідно з яким Павло дотримувався дуалістичного розуміння людського буття, та взаємодіє з нещодавніми дослідженнями політичної теорії Павла, які визначають її місце серед теорій політичних філософів.

Додаток включає останній есей «Політика апостола Павла», який висвітлює антиімперський та емансипаційний напрям Павлового уявлення про всесвітню політику Месії.